Майстерня вчителя трудового навчання Ніжинської ЗОШ I-III ст. № 10 Василевської Тамари Миколаївни

Листівки - своєрідні  кaртини.  В деяких країнaх малювання листівок визнaнo  мистецтвoм. Влаштовуються  цілі вистaвки листівoк.  Оскільки листівку можна дaрувати нa будь-яке свято, тo і кількість тем є дуже багато. А все почалося в далекому Китаї, дві тисячі років тому.  Напередодні свята  господар  вивішував біля дверей мішечок з написом: «Вибачте, що не можу прийняти  особисто», щоб у перший день Нового Року,  всі ті, з ким не змогли  побачитися, залишили свої візитні картки з  святковими побажаннями. Все має свою  історію, свій початок. І навіть така  звичайна річ як  вітальна  листівка.

       Відомо, що аналоги сучасних вітальних листівок, китайцями використовувалися  понад тисячу років тому.  Але спочатку  на  них  вказувалося лише ім'я людини, яка нанесла візит господарю.  Очевидно, спочатку виникли написи, що супроводжували  новорічні  подарунки , а  потім і власне вітання. Цікаві побажання, які супроводжували  ці  подарунки. Найчастіше бажали (як і в наш час) щастя, здоров'я, довголіття та  благополуччя. Значна частина зображень на них була у вигляді  щасливих  символів, утворених за принципом фонетичної подібності слів.

      Так летюча миша відповідала щастю, оскільки ці слова в китайській мові  звучать однаково. З цієї причини  олень  символізував  на картинках службові  нагороди,  вода-безтурботність, сідло-спокій, риба-достаток.    Особливою популярністю  користувалися зображення золотої рибки і коропа, що означало «прибуток і достаток», зображення білого  оленя  виражало побажання «ста нагород». Мавпа з дитинчам, яка лізе вверх по дереву, означала побажання «з покоління в покоління  володіти  знатним  титулом».  Картинка з дівчинкою, яка пускає повітряного змія, символізувала  побажання «рясного врожаю п'яти видів зернових культур». До числа  популярних новорічних  привітань відноситься малюнок з драконом, який  приносив  багатство, і тигром, який здавна  вважався в Китаї  пожирачем демонів.

        Відоме визначення філокартії, дане Михайлом  Степановичем  Забочень, який народився в Україні,  у Великій Радянській енциклопедії, трактує листівки тільки як поштові картки, або відкриті листи, призначені для посилки поштою у відкритому  вигляді. Дійсно, слово «листівка» походить від словосполучення «відкритий лист», але в ньому немає жодного згадування про пошту. Відкритий лист міг  передаватися з посильним, наприклад, звичай поздоровляти близьких  людей за допомогою карток схожих на листівки виник в Європі ще задовго  до загальної  поштової конвенції. Такі картки в Європі часто іменуються як «greeting cards» (вітальні картки) або «валентинки».

        Більш того, слід зазначити, що «передпоштові» роки в історії листівки - значною мірою визначили «офіційне» її народження в 1878 році. Так у відомій книзі Тагріна наводиться така цитата, датована 1777 роком: «Поштою пересилаються, як вітання і поздоровлення на самі різні випадки, гравіровані картки, часто з текстом, відкриті для всякого».
Вважається, що звичай обмінюватися вітальними листівками, присвяченими Великодню, Різдву, дню св. Патріка виник в Англії в XIX столітті. Сама  рання вітальна картка, яку зберігає Британський музей в Лондоні, датована XV століттям, тобто часом початку друкарства в Європі. Вона присвячена святу св. Валентина. Її створення приписується герцогу Орлеанському.  Сидячи у в'язниці, він складав любовні листи дружині.
          На початку XIX століття в Англії стали користуватися вітальними картками. Не всі вони пересилалися поштою, але все-таки це були вже листівки, якщо під ними розуміти саме "відкриті листи».
      У 1795 році була випущена серія різдвяних листівок, виконана по малюнках англійського художника Добсона. А через п'ять років їх вже відкрито продавали в магазинах разом з поштовим папером.

        У 1840 році один англійський джентльмен, не встигаючи  привітати з Різдвом всіх своїх численних знайомих, звернувся до вже відомого йому способу вітання - він замовив своєму знайомому художникові  зробити  1000  вітальних карток з невигадливим малюнком. І ці картки були  надіслані поштою в конверті.  Частину джентльмен продав  по шилінгу  всім  бажаючим.  Ця історія увійшла в літопис  листівки тому, що  джентльменом  був Генрі Кол, перший директор музею Вікторії та Альберта  в Лондоні.
       Але це не означає, що в той час листівки або вітальні картки були чимось небаченим.  Швидше за все, на початку XIX століття люди ще не  знали, що вони, по суті, відкрили  новий тип відправлень, який був офіційно  узаконений лише в 1878 році.

      До Росії перші різдвяні листівки прийшли з Англії в 90-х роках XIX  століття.  Причому підприємливі купці купували тільки такі, на яких  малюнок не супроводжувався  написом на іноземній  мові - її потім наносили  російською. Справа була клопітка,  а тому й продавали листівки  по рублю,  а то і дорожче.  Проїзд на візнику  коштував   на той час 15 копійок в середньому через півміста, у віддалені райони - 30 копійок, з багажем - 40. Рік навчання дитини в гімназії коштував 150-300 рублів за рік. А за жіночі чоботи з чорної шкіри потрібно було заплатити 3 рублі 50 копійок. Вечеря із трьох страв з живою музикою  в  ресторані «Слов'янський  базар» коштувала 1 р. 75 к. Потім листівки стали  друкувати  за кордоном, переважно  в Німеччині, спеціально для Росії на замовлення великих  книжкових  крамниць.

         Для виготовлення перших листівок використовувалися як несподівані матеріали, так і забуті нині способи. В оформленні листівок застосовували пташине пір'я, волосся, засушені квіти, шкіру, бісер, гуму, оксамит, шовк і деякі інші. Іноді, звичайно, використання таких оригінальних матеріалів не надавало листівці очікуваної вишуканості, але тоді, коли використовувалися нині зовсім забуті способи, такі як використання шовку, висічка та інше вітальні картки набували надзвичайно красивий у художньому сенсі вигляд. Звичайно, застосування незвичайних способів припускало, що така листівка буде вручена адресату з рук в руки, оскільки пересилка її поштою, особливо у відкритому вигляді без конверта, неодмінно зіпсувала б тонкі прорізи по боках, забруднило б надзвичайно яскравий колір шовку.

          Листівки бувають вітальні, інформаційні, рекламні, ділові, запрошення, візитки. Окреме місце в нашому житті займає електронна листівка.    Вона зараз є і звукова, анімаційна, інтерактивна та мобільна.

         Сувенірно-рекламні  картки,  що прославляють виробника,  вкладалися  в пакувальні коробки, скляні банки з продукцією. Покупець,  використавши  продукт за призначенням, потім довго зберігав такі картки - чи можна було  викинути  таку красу?  А  зберігати  оригінальну рекламу  фабрики - означало  завжди пам'ятати про виріб і купувати нові - може  бути  там буде новий подібний  сувенір?
                  Фабриканти Абрикосови - скоріше  просто вдало використовували
типовий  сюжет привітання, з використанням дитячих образів. Справді, дитячі образи і сьогодні є  часто  затребуваними в рекламі. Адже,  хто як не  діти - традиційні споживачі всяких солодощів? А радість, з якою ці діти, одягнені в дорослі  наряди,  прославляють дві дати в історії фабрики, повинна була налаштовувати  покупців пам'ятати про них, про їх щасливе дитинство і разом з ними про фабрику Абрикосових.

              Питання про те, в якій країні зазвичай виготовлялися, наприклад, картки з шовком, або, хоча б, де вони вперше були випущені і звідки пішла мода на них - залишається відкритим. У Росії прийнято вважати, що вони виготовлялися в Європі, можливо, в Німеччині. В Європі ж вважають, що мода на них прийшла, мало не з Японії або Китаю, при цьому згадуючи, що все те, що достеменно невідомо, зазвичай відносять до цих країн Азії. 

       Зарубіжні дослідники листівок, пояснюють  особливий інтерес до шовку у дореволюційних  видавців, деякою  кризою в текстильній промисловості, що склалася  до кінця XIX століття. Слід зазначити, що застосування шовку в листівках не мало нічого спільного з шовкографією, хоча вона також використовувалася дореволюційними видавцями.  Шовкографія дозволяла випускати листівки, що відрізняються підвищеною яскравістю і барвистістю.  Проте ні в Золотий вік листівки, ні сьогодні шовкографія не вважається дивовижною технологією.

           Тиснення застосовується сьогодні особливо часто і є, мало не єдиним "художнім" методом відомим дореволюційним видавцям листівок і зберігся до наших днів.

           Висічка - особлива технологія, використовувана зазвичай при виготовленні листівок, візиток і тому подібної продукції.  Технологія настільки оригінальна, що секрети висічки передаються з покоління в покоління, а знайти якесь керівництво за цією технологією досить важко. Висічка виконується за допомогою оригінальних висічених штампів, які використовуються для пробивання різних отворів в папері, що надає виробу незвичність і привабливість.  Часто вітальні картки, обрамлені, віньєтками з висічкою, були справжніми творами мистецтва. Довгий вітальний текст зазвичай не передбачався.