10:52 Українська лялька-мотанка | |
Проект виготовлення ляльки-мотанки Лялька – одна з найнагальніших потреб і водночас втілення
одного з найчарівніших жіночих інстинктів у дівчинці. Леліяти, плекати,
прикрашати, одягати, шити, трохи картати, колисати, уявляти, ніби щось є
хтось,- у цьому все майбутнє жінки. Віктор Гюго Звідки ж з’явилась ця стародавня українська
іграшка? Традиційна вузлова лялька ...Але є лялька, яку в тій чи іншій
формі знали на всіх континентах. Це мотана, або вузлова лялька, виготовлена з
м’якого матеріалу – шкіри або тканини і з ниток. Очевидно, перші такі ляльки
робили з трави або соломи, а згодом, з поширенням ткацтва, почали
використовувати тканину і прядиво. В Україні її знають, як ляльку-мотанку,
і тут вона відома з незапам’ятних часів, і своїми витоками сягає чи не в добу Трипільської
цивілізації… Найдавніші ляльки з тканини – це
коптські ляльки з вовни, знайдені під час розкопок стародавніх поселень у
Єгипті. Цікава деталь цих ляльок – відкрита спіраль на місці обличчя. Спіраль – це один з найдревніших символів
вічності і безконечності буття, символ родючості й нового народження у всіх
народів Землі. Спіраль – це і символ Ріки Життя, у якій пливуть люди, народи, в
якій з’єднуються Мікрокосм окремої людської долі і Макрокосм цілого Всесвіту.
Вже зараз вчені прийшли до висновку, що спіраль – це схематичний образ власне
самої еволюції Всесвіту, динамічний аспект буття, який відображає водночас
плинність і вічність. Спосіб
творення цих ляльок – скручування, скочування, змотування, зв’язування,
завивання. Голка з ниткою використовується лише в процесі виготовлення одягу та
головних уборів. Характерною деталлю таких ляльок є викладений з
різноколірних ниток хрест, переплетених таким чином, що на розхресті утворює
квадрат. Це давній солярний знак – хрест у колі. Інша
характерна риса мотанки – хрест на грудях. Цей знак характерний для
пізньотрипільських жіночих божеств, статуетки яких мають зображення навскісного
хреста на грудях. Характерна хрестоподібна перев’язь зафіксована також на
зображеннях скіфської богині Володарки звірів. Лялька, як дитяча іграшка і оберіг
родини й Роду, як могутній магічний талісман та символ зв’язку між поколіннями,
знана в багатьох традиційних культурах земної кулі – від Аляски до Австралії,
від Африки до України. Ляльки різних народів відрізняються між собою ззовні і
матеріалом, з якого зроблені – в Африці вона здебільшого кам’яна або дерев’яна,
десь глиняна, а ще десь – зроблена з тканини, але суть і призначення ляльки –
незмінні, і це споріднює більше, аніж відмінність матеріалу. Головне призначення
ляльки – берегти душу свого власника від зла й нечистих помислів. Іноді з рук
майстра народжувалися ляльки, про які складалися легенди, і передавалися від
матері до дочки, як священний переказ. У міфах багатьох народів першими людьми
були ляльки, створені з глини або дерева, оживлені богами. У спрощеному вигляді
цей архаїчний міф простежується і в народних казках, наприклад, в українській
казці «Телесик»: чоловік із жінкою, які не мають дітей, роблять ляльку з
дерева, колишуть її в колисці, і потім лялька перетворюється на дитину. До наших днів дійшли обрядові
зображення певних стихій чи символів природи з трави або дерева – Купайло та
Марена, символи Води й Вогню на святі Івана Купала, Масляниця, яку роблять,
коли проводжають зиму і зустрічають весну. На Волині старі люди бережуть
пам’ять про обряд, що його проводили навесні: всім селом виготовляли ляльку –
«Весну-панянку», обряджали її стрічками та свіжою травою, і відвідували сусіднє
село, заходячи в ті хати, де були дівчата на виданні або хлопці на порі. Навіть
городні опудала, що їх до сьогодні ставлять на городах, аби відлякували горобців,
на початку
були священними ляльками-охоронцями оселі й обійстя від злих духів. Обличчя ляльки — хрест у колі — солярний знак, несе в собі сонячну енергетику
життя. Лялька є доброю забавкою для дитини і оберегом. Трава ромашки, котра
надає їй приємного аромату, принесе спокій та злагоду в родину. Матеріали:
льон, бавовна, муліне, ромашка. Повір’я, що лялька – це вмістилище душ померлих
предків – породило певні традиції їх створення в різних народів. Наприклад, у
деяких культурах ляльки можна було створювати тільки в певні пори року, і
робити їх могли тільки люди, що пройшли спеціальні ритуали посвячення. Колись на всій
території, що її нині вчені-дослідники називають «Старою Європою» -- від Карпат
до Північної Італії – існував культ Великої Праматері, яка народила все суще,
яка береже життя і оновлює його. Образ Богині ми зустрічаємо на критських
амфорах, і при розкопках Трипільської культури, в священних космогонічних
піснях, які дійшли до нас під назвою «колядок» і у веселих новорічно-маланкових
переодяганнях… Все це – відгомін древнього праєвропейського культу Великої
Богині, єдиної в трьох лицях – Діви, Матері і Баби – прародительки всього
живого на Землі і матері всіх людей. Подібні обряди можна зустріти і в деяких
племен Африки та Американського континенту. Берегиня - архаїчне найменування
доброго, що оберігає людину. Люди зверталися до добрих богів з проханнями про
гарний урожай, дощ, зцілення, захист від пристріту, темних сил. Ляльки
виступали в ролі надійного помічника і оберега людини. Раніше в кожному
селянському будинку було багато тропічних ляльок-закруток (ляльок-мотанок).
Вони служили оберегами житла, дітей, сну, господарства, мали культове, обрядове
призначення і в той же час були найпоширенішими дитячими іграшками. Робили їх з
одягу близьких родичів. За уявленнями язичників саме через особу в ляльку
вселяється душа. А душа може бути не обов'язково добра. Ляльку майстрували
залежно від життєвої ситуації і ніколи не викидали. Таких мотанок за все життя
у однієї людини набиралося безліч. Вважалося, що вони приносять успіх і
багатство, є магічними символами родючості та продовження роду. В Україні, ще на
початку 20 століття дівчата, готуючи скриню з весільним посагом, разом з
рушниками та сорочками, клали туди своїх ляльок. Кожна дівчина робила мотану
ляльку, яку забирала із собою в нову сім’ю. Причому в родині чоловіка дозволялось
молодій дружині, допоки в молодят немає діток, гратись лялькою, і чим більше,
вважалося, вона грається лялькою, то швидше стане матір’ю, і тим здоровіші
будуть діти. А коли народжувалась дитина, то молода мати клала своїх ляльок до
дитячої колиски, щоб оберігали дитя від хвороб та поганих очей, а коли дитина
підростала, то ляльки віддавалась їй для грання. Виготовлення ляльки Щоб ляльку зробити, спочатку пожують
хліба в роті, а з нього виліплять кульку, положать її у полотнинку, зав'яжуть
як вузлик ниткою, сформують голівку, а зверху придушать, щоб вийшло таке як
очіпок у молодиці чи стрічка у дівки. Як висохне, вив'язують, наче молодицю,
хусткою, або, як дівці, вичешуть кіску з прядива і, узявши за лоб, ззаду
заплетуть її з кісниками і стрічками. У вузлик-голівку, на місці, де він
зв'язаний і де буде у ляльки шия, встромлюють коротеньку паличку або ще більше
обмотують її,щоб було за що зачепити сорочечку і крамки, подібні до грудей і
живота. Рук немає, лише рукави й уставки приробляють і керсет одягають. Далі на
поясі намотують мотузку чи прядива тісно і з ним прив'язують спідницю, запаску
чи плахту, попередницю чи фартух. Майструючи, співають пісень, дівчата-
весільних, а молодиці -"Неньки" абощо. Буває так, що ляльок і двадцять носить дівчинка за собою у скриньці або у платочку якому і всіх по імені зве. Де хатки роблять або пічки копають - там і ляльки розсаджені на видних місцях. Старші люди дивуються :" Чом хлопці до цього байдужі такі?! Їм сокирка, ножик, батіг потрібні, з палички ножика зробить і буде носитися. Своє і дівчинка віщує, і як ляльки нема, оціваночок буде в заполі носити. Кожне до свого тягнеться, чия кому стать. Якщо ви робите оберіг, то треба дотримуватися певних правил: -
Нитки
мають бути натуральні: шерсть або льон. я користуюся лляним шпагатом. Виглядає
чудово і навіть пахне травою. -
Можна
робити ляльку із соломи чи трави. Солому треба розпарити у воді, а траву
прив’ялити на сонці для гнучкості. -
Нитку
мотаємо за Сонцем, тобто спрямовуємо енергію у русло росту і розвитку. -
На
кожен зав’язаний вузлик наговорюємо побажання. Можна молитву, можна просто
"на здоров’я", на "добробут" тощо. -
При
рівнянні ляльки, обрізанні зайвих ниточок говоримо заговір: "нитку відрізаю - все лихе недобре від себе відтинаю, коли нитка перегниє, все лихе недобре у землю піде." Ці шматочки закопуємо у місці де не ходять люди. Існувало
повір'я, що якщо діти дуже часто і довго бавляться лялькою-мотанкою, то сім'я
скоро чекатиме на поповнення. Якщо ж їх робили діти, вони часто робили собі
товариша і порадницю. Така лялька є гарним подарунком рідним та близьким. Звісно, іноді ляльку робили і на шкоду людині – зокрема, таке явище, як описують дослідники, мало місце на Гуцульщині. Добре цей обряд відображено у фільмі Сергія Параджанова «Тіні забутих предків». Висновок Під час
роботи над проектом мені хотілось передати любов до цього стародавнього
мистецтва. Українська народна лялька є втіленням добра і
лагідності. Це оберіг людської душі й долі, символ предків. Це символ Великої
Матері, яка сотворила все суще і береже дотепер народжені нею душі. Нехай вона принесе людям радість. | |
|
Всього коментарів: 0 | |