| Головна » Статті » Мої статті |
Процес навчання вишивці довгий і складний, вимагає кропіткої роботи учениць
і насамперед вчителя, здатного реалізувати всі виховні ресурси декоративно –
прикладного мистецтва, заражаючи дітей власним захопленням, знаннями і
вміннями. Найскладніше подолати стереотип
мислення дівчинки, якій уже в 5 класі здається, що вчитель, ніби якійсь
чарівник, одразу навчить створювати досконалі роботи. А починати слід із
простого вишивання серветки оздоблювальними ручними швами, розвитку навичок
перенесення малюнка на тканину, удосконалення вмінь графічного зображення та
технології виконання ручних швів. Під час таких уроків вчитель
обирає лекційну форму викладу навчального матеріалу, хоча діти поступово
включаються в роботу і проходить розмова, обмін думками. Такий урок уже можна
назвати лекція-бесіда. Згідно з програмою, 75% загального
бюджету навчального часу відводиться на практичну роботу, але щоб не втратився
інтерес дівчаток до вишивки, постійно застосовую вербальні методи навчання.
Наголошую на тому, що у виконанні початкові ( контурні та оздоблювальні ) шви
прості, але від їх правильності, наскільки гарний вигляд матиме весь виріб. Звертаю увагу на те, що історія
розвитку вишивки сягає сивої давнини, про свідчать численні археологічні
знахідки. Розповідаю, що вишивка мала охоронне, оберегове значення й тому
розміщувалася на грудях, біля коміра, на подолі, на рукавах. З часом її роль
змінювалась, але вона завжди залишалась невичерпним джерелом естетичної
насолоди. Диференційований розподіл
складності навчальних завдань дає змогу для кожного учня індивідуалізувати
процес навчання. Дівчаткам дозволяється самостійно вибрати рисунок для
оздоблення, що відповідає рівню їх підготовки. Всі рисунки поділені по рівнях
складності. У 6 класі, коли діти вже володіють
початковими навичками, навчальний процес проходить жвавіше: дівчата із
задоволенням оволодівають технологією вишивання глухих лічильних швів – на
півхрестик, косий хрестик, ретязь, подвійний хрестик, штапівка. І все ж слово –
поетичне і пісенне – супутник усіх занять. Хіба скажеш краще за Ірину Сеник: Розгортаю життя, як сувій полотна; Ось мережка гріхів і низинка падінь. Верховинка жадань, яворівка пристрасних прагнень. Далі хрестики чорні страждань і терпінь. Та червона стебнівка палкого кохання. Ось
гладинка жіночої ласки, перетинка пестощів з ніжністю… Ці нитки,
ці голки. Незаручені пальці в
наперстках. Все життя
у шитті і шиття, як життя. Не
обвінчане моє життя, мов сувій полотна. | |
| Переглядів: 613 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |