Майстерня вчителя трудового навчання Ніжинської ЗОШ I-III ст. № 10 Василевської Тамари Миколаївни

          Що ж з’явилось раніше – косметика чи зброя? Тому можна припустити, що жінки з давніх давен полювали на чоловіків. Це безкровне полювання пояснює високі вимоги до зовнішностіжінки. Боєготовність повинна бути завжди на висоті!

      А ось сумка з’явилась тоді, коли виникла потреба носити із собою щось цінне. В літературі цей аксесуар згадується вперше в ХІV столітті. На початку ХХ століття З’являється сам термін «дамська сумочка». Кожна така сумочка мала спеціальне відділення для косметики.

              Кожен ранок в жінки розпочинається з макіяжу. Вона почуває себе впевненою, якщо їїї обличчя відображає «початок дня». Непогано. Коли робота в офісі, то є можливість підфарбувати губи, припудрити «носик», підправити брови..Але є й професії, які потребують постійного руху по місту, тому і косметичка повинна бути весь час в сумочці жінки. Вона нагадує нам про свій мініатюрний косметичний салон.

      Моя мама дуже багато в’яже гачком та спицями. Вироби, виготовлені нею, дуже часто милують око на виставках нашого міста. І ось я теж вирішила навчитись майстерно навчитись в’язати гачком. Косметичка – це не перший мій виріб. Щоб навчитись гарно в’язати, мені довелось дуже багато працювати. 

    Ручне в’язання – це дуже давнє мистецтво, народжене притаманною людям тягою до краси і творчості. Вишивка виникла ще під час бронзового  віку. В країнах давнього Сходу, у Вавілоні, Єгипті, Греції, Римі стіни палаців прикрашали вишиті занавіси, які спадали до самої підлоги. З часом вишивальниці – майстрині навчились оздоблювати низ вишитого виробу каймою із в’язаного гачком мережива.

    Перші зразки в’язання були знайдені під час розкопок Древнього Єгипту.

В’язання гачком – один із розповсюджених видів декоративно-ужиткового мистецтва. Найбільшого розвитку набуває зараз на початку ХХІ століття. Це пов’язано з виготовленням достатньої кількості та гарної якості пряжі, з якої виготовляються вироби гачком. Жодна машина не може повторити техніку виконання виробів гачком. Але навчитись цьому рукоділлю набагато легше ніж в’язанню спицями.

  Ви, мабуть, пам’ятаєте фільм «Попелюшка», і чим вона вразила старого короля. Побачивши розірваний мереживний комір, Попелюшка на східцях палацу і на плечі короля – на виду у всіх – полагодила мереживо. «Ах, у вас золоті руки!» - вигукнув король, який як і його син, закохався в незнайому добру і милу гостю балу.

    Із повітряних петель, із стовпчиків з одним і багатьма накидами з’явились різноманітні комбінації, які стали основою безлічі рисунків.

    Був час, коли важко було уявити, щоб кофтинка або сорочка не мали зв’язаної гачком прошивки. В ХVIII столітті в кожній міській сім’ї кімната для гостей була прикрашена в’язаними занавісками, скатертинами, серветками. В ХІХ столітті в’язання стало основним заняттям господині дому, її доньки на ряду з вишивкою. По багатству вишитих і зв’язаних виробів оцінювалось придане нареченої.

    За допомогою гачка можна виготовляти   найрізноманітніші предмети одягу, серветки, скатерті, тощо. Однією з переваг цього рукоділля треба вважати ту, що вироби, в’язані гачком, дуже практичні, з часом не втрачають своєї форми й зовнішнього вигляду.