Майстерня вчителя трудового навчання Ніжинської ЗОШ I-III ст. № 10 Василевської Тамари Миколаївни

    За традиційного авторитарного підходу більшість педагогів вважають для себе важливим і обов’язковим, вивчаючи індивідуальні психологічні особливості дітей, більш ефективно розробляти механізм впливу на школярів. Тобто, «зробити» дитину за «поданим зразком».

    Особистісно орієнтовне навчання, хоча і може виступати панацеєю від усіх хвороб шкільної практики, але в руках вчителя-професіонала стає надійним інструментом розвитку індивідуальності дитини, її здібностей і задатків.

   Індивід в своєму розвитку відчуває соціально обумовлену потребу бути особистістю і виявляє здатність стати особистістю, реалізується в соціально значимій діяльності. Цим визначається розвиток людини як особистості.

   Особистісний підхід – послідовне відношення до дитини як до особистості, як до само усвідомленого відповідального суб’єкта педагогічної взаємодії. Це базова ціннісна орієнтація педагога, що визначає його позицію у взаємодії з кожною дитиною і колективом. Сучасне розуміння особистісного підходу визнали представники напряму гуманістичної психології (К. Роджерс,  А. Маслоу, В. Франкл, А.Леонтьєв, Г. Костюк).

    Особистісний підхід означає визнання пріоритету особистості перед колективом, створення в колективі гуманістичних відносин, завдяки яким діти усвідомлюють себе особистостями, вчаться бачити особистості в інших дітях.

    Особистісний підхід може здійснювати лише той педагог, який сам усвідомлює себе особистістю, яка вміє бачити особистісні якості в дитині, який вміє зрозуміти її і будувати з нею відносини діалогу у формі обміну інтелектуальними, моральними та соціальними цінностями. Але відносини ці ніколи не можуть бути рівними абсолютно: рівність має бути у прояві щирості, доброти, уваги до кожної дитини. Ці відносини будуються на основі визнання свободи вибору і потреби усвідомлено дотримуватися цього вибору.

    Особистісний підхід має організацію такої педагогічної взаємодії, за якої використовуються індивідуальні особливості дітей: темперамент, характер, інтереси, мотиви, схильності, здібності та ін. Введення поняття «особистісний підхід» не підмінює й не заміняє поняття»індивідуальний підхід», оскільки орієнтує педагогів на визнання індивідуальності дитини як особистості й особистості дитини як особливого роду індивідуальність.

    Основні вимоги до вчителя який працює над створенням умов особистісно орієнтовного навчання: добре знати вікові, типологічні, індивідуально-особистісні особливості психологічного розвитку дітей і співвідносити ці особливості з їхніми можливостями засвоєння ними навчальної інформації та можливими труднощами засвоєння її дітьми.